Роменське земляцтво в столиці відзначило свій десятилітній ювілей

Земляки ми усі, земляки…

Батьківщина мала – наш Ромен.

Всі разом зберемося таки

І згадаєм когорту імен…

   Ці слова роменської поетки Надії Карпенко, дочки відомого майстра слова Йосипа Дудки, стали лейтмотивом зустрічі членів Міжнародної громадської організації «Роменське земляцтво», яке 25 березня святкувало своє десятиліття.

  До початку урочистостей було гамірно і світло від щирих усмішок: багато хто з тих, хто прийшов на свято, добре знали одне одного, і були раді черговій зустрічі, іншим же гріла душу можливість у далекій столиці торкнутися душею своєї маленької батьківщини, згадати Сулу, довколишні села, знайти земляків і з перших вуст отримати останні новини місцевого, але від того ще більш важливого, значення. А тон усім задавав голова земляцтва Іван Миколайович Рішняк, який щиро вітав давніх знайомих і доскіпливо вдивлявся  у нові обличчя, наче запитуючи: хто такі, звідки, чому ми досі не знайомі?

   Іван Миколайович – один із тих, хто стояв біля витоків створення Роменського земляцтва (до речі, одного з перших земляцтв Сумщини у столиці). Спочатку хотілося просто поговорити із земляками, згадати рідні краї, а потім потреба у спілкуванні переросла у потребу зробити щось добре для своїх краян – і тих, хто приїжджає до столиці, і тих, хто залишається біля батьківського порогу. «Мета нашого земляцтва – якомога більше допомогти рідному краю у вирішенні тих чи інших проблем, - говорить Іван Миколайович, - згуртувати потужних особистостей, які є впливовими людьми, щоб якнайбільше надати допомоги нашому Роменському краю і нашій Сумщині».

   Роменське земляцтво не стало чисто декларативною організацією – усі ці десять років воно активно підтримувало усі творчі починання роменчан. «А якже без земляцтва? – дивується Надія Карпенко. – У нас жоден захід не обходиться без їхньої участі: чи це вшанування пам’яті Петра Калнишевського, чи свято поезії чи ще яке свято – завжди творча інтелігенція, що згуртувалася навколо альманаху «Ромен» – вони ж і як представники земляцтва – завжди-завжди там».

   Список добрих справ, зроблених Роменським земляцтвом за ці роки, солідний. Це і участь у святкуванні 1100-річчя Ромнів, і підготовка та проведення конференцій, присвячених ювілеям видатних земляків, підтримка митців, розширення зв’язків із закордоном. Про всі добрі справи доповів присутнім директор земляцтва Федір Одягайло, який наголосив, що Роменські земляцтва існують і в Москві, і в Мінську, і в Санкт-Петербурзі, а в перспективі планується поширення земляцьких зв’язків і на далеке зарубіжжя.

   Не забуває земляцтво і про творчість своїх сучасників: на зустрічі презентували черговий  випуск альманаху «Ромен», який згуртував навколо себе творчу інтелігенцію краю. А напередодні ювілею за підтримки Івана Рішняка вийшли друком поетична збірка Миколи Гриценка «Повернення дощу», вибрані поезії Данила Кулиняка «Останній материк», книга повістей та оповідань Наталі Околітенко  «Рось-Марія»

   Але найпомітнішим проектом земляцтва стала підтримка місцевих художників та серія пленерів, започаткованих чотири роки тому. «Так сталося, що коли створилося наше земляцтво, Іван Миколайович запросив мене поїхати по роменському краю. Каже: «Подивися, що там за митці живуть: чи справжні художники, чи просто так, самодіяльні»?, - ділиться враженнями мистецтвознавець Валентина Єфремова. – Я поїхала, подивилася і була дуже зворушена, бо це були самородки. Ми почали їх запрошувати на виставки у Київ. А тоді вирішили: а чому б нам не показати наших художників за кордоном? Запросили грузинських художників – так народився пленер «Міст дружби».  А потім ми зробили наступний пленер «Історія і сучасність», присвячений останньому отаману Запорізької Січі Петрові Калнишевському. Туди вже ми запросили художників із Японії, Кореї, Росії, Молдови і України. І от така міжнародна група художників – 15 чоловік – їздила по Роменщині і писала свої картини. Ці картини зараз зберігаються у художній галереї та в усіх музеях Сумщини. А зараз у нас триває мистецький проект, який називається «Повернення». Мета його – повернути на батьківщину імена художників, що живуть у столиці, але народилися на Сумщині. І тепер ці художники представляють свої  персональні виставки  землякам і залишають  у подарунок   музеям  Сумщини свої картини».

   Любов’ю до роменського краю переповнені  серця не лише уродженців роменщини. Добрими друзями товариства стали народжені на Львівщині поет Данило Кулиняк та співак і композитор Теодор Кукуруза,  киянка Наталя Околітенко, донбасівець Ростислав Синько, директор музею-майстерні Івана Кавалерідзе, народний артист, герой  Ураїни, родом із Київщини  - Анатолій Паламаренко, що побачив світ у Макаро, поети Микола Гриценко з  Недригайлівщини та Василь Довжик із сусідньої Лебединщини. Усі вони завітали на свято.

   А ще були вітання і подарунки від Сумського обласного земляцтва (Катерина Безкровна),  Всесвітньої федерації жінок миру (Тетяна Коцеба), грузинського земляцтва в Києві (Георгій Мапарашвілі), і, звичайно ж, від Роменської делегації (Віктор Стрельченко, Надія Карпенко), які спеціально з цієї нагоди приїхали до столиці.

   Від самого ж Роменського земляцтва за великий особистий внесок у створення й становлення громадської організації «Роменське земляцтво», патріотизм та вірність отчим порогам заслуги було вручено почесні грамоти 22-м активним його членам, а спеціальною почесною  відзнакою «Хрест Петра Калнишевського» нагороджено художнього керівника колективу «Посульські козаки» Володимира Мелешка, директора Роменського комбінату хлібопродуктів Анатолія Рішняка та директора Роменського музею, краєзнавця Григорія Діброву.

   Земляцькі збори роменчан іще раз підтвердили необхідність існування подібних громадських організацій, діяльність яких спрямована на утвердження та примноження слави рідного краю. Адже ніщо так не допомагає, як рідні стіни, і ніхто так не зрозуміє і підтримає, як земляк.

Почесний знак "Хрест П. Калнишевського" вручається Г.
Діброві, краєзнацю, Ромни.

Виступає почесний гість зборів Н.а. України, Герой України
Анатолій Паламаренко

Наталка Позняк-Хоменко